Назва: Презентація "Отакий роззява" Іван Малкович за Самуїлом Маршаком Переклад з російської
Іван Малкович за Самуїлом Маршаком
Переклад з російської
Цитата
Іван Малкович
ОТАКИЙ РОЗЗЯВА
(за С. Маршаком, переспів з російської)
Цитата
Отакий роззява
І. Малкович за С. Маршаком. Переспів з російської.
і т. д.
Посилання не даю, всі вміють користуватися гуглом.
і ще цитата: Колись Іван Малкович написав був чудовий переспів (підкреслюємо це слово) вірша Самуїла Маршака «Вот какой рассеянный». Переспів – поетичний вірш, написаний за мотивами певного прозового чи віршованого твору іншого автору. Переспіви робили в усі часі усі народи – Крилов пересадив героїв байок Лафонтена на російський ґрунт, сюжет казки про рибалку й золоту рибку Пушкін взяв у братів Грімм, а наш Котляревський повдягав троянців у козацьку одіж. Якщо якийсь вірш перекладають на іншу мову, то це вияв поваги до поета і того народу, який він представляє. На жаль, цього не розуміють деякі квадратноголові бовдури. Шкода, що в зараз у царину літератури можуть пхати свого брудного носа всі, хто вміє клацати по клавіатурі та завести «блох». Ось що пише один такий «результат невдалої вівісекції»: «Я понимаю, что не хватает для полноценного курса “украинская литература” своих собственных детских произведений, а потому детишкам впихивают переводы. Я понимаю, что в конце концов не возбраняется переводить на украинский язык и русскую классику. Но издеваться-то над ней зачем??? Кто-то вааще, читая сие произведение, представил себе, к примеру, “левые двери справа”? Почему вполне логичное “рассеянный с улицы Бассейной” заменяется на эту полную ахинею?» ———— і так далі, et cetera… Як би сам «геній літкритики» переклав буквально цей вірш – «розсіяний з басійної», чи «розсеяний з басейної», і куди – у Ленінград чи вже в Санкт-Петербург їхав би неуважний герой вірша – він не уточнює. Він узагалі не прихильник перекладів з «общепанятного» на українську, білоруську чи узбецьку. Ми ж собі посміймося над дотепністю Івана Малковича, привітавши його з творчими знахідками та вдалим переспівом такого, здавалось би, неперекладного вірша. Джерело: http://zukrainyuvser...i-dveri-sprava/
Борітеся — поборете, Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава і воля святая!
Страна фальшивая, церковь фальшивая, казачество фальшивое, дворянство фальшивое, офицерство фальшивое, бизнесмены фальшивые, оборона с ракетами фальшивые, Рейхстаг фальшивый, а теперь еще и Афон фальшивый будет. Только петух из навоза настоящий был. Но он растаял...
Шойгу предложил Гундяю построить фанерную копию горы Афон в подмосковном парке "Патриот".
Сообщение отредактировал Чапай: 25 сентября 2018 - 10:57
IOANNES VASILII DEI GRATIA MAGNUS DUX VOLODIMERIAE, MOSCOVIAE, NOVOGARDIAE, TFERIAE, PLESCOVIAE, VETICIAE, ONGARIAE, PERMIAE, BUOLGARIAE ET ALIAS TOTIUSQ(UE) RAXIE D(OMI)NUS, A(N)NO 30 IMPERII SUI HAS TURRES CO(N)DERE F(ECIT) ET STATUIT PETRUS ANTONIUS SOLARIUS MEDIOLANENSIS A(N)NO N(ATIVIT) A(TIS) D(OM)INI 1491 K(ALENDIS) M(ARTIIS) I(USSIT)P(ONE-RE)
Wer mit Ungeheuern kämpft, mag zusehn, dass er nicht dabei zum Ungeheuer wird.
А як органічно виглядали Міронов і Нікулін на савєцком тєплоходє "Міхаіл Свєтлов"... І савєцкім людям доступні круїзи на білосніжних кораблях... А кораблік, виявляється, експропрійовано у нацистської Германії після перемоги...
Сусідня федерація не переживе другого терміну президентства Порошенка.
Хускварна вироблялась по ліцензії Браунінга 1903 року. На момент створення ТТ ця модель/компоновка вже стала "іконою стиля".
Точно так, як Глок став сучасною "іконою стиля", і дав неофіційну категорію "глокоподібні".
Сусідня федерація не переживе другого терміну президентства Порошенка.
Так от, Миколі Матолі на момент придушення спротиву на Західній Україні було два роки- народився він у 1952 році (можете перевірити у вікі). Чесно кажучи через силу уявляю дворічного пана Микола, що у криївці відстрілюється з машинґвера від совєтів.
Українська версія наскільки цікава, що не витримує жодної критики. Історія створення "Друже ковалю", яку потім вкрали росіяни та переробили її на "Поручика Голіцина", описана в тій же Вікіпедії.
Забіжу наперед й зазначу, що основною версією є авторство романсу Юрія Галича (Георгія Гончаренка). Людиною з дуже цікавою й трагічною долею- синій кирасир, служив у Скоропадського, після його втечі був арештований- сидів в одній камері з поручиком Костянтином Голіциним, вдалося втекти. Дістався до Одеси, де деякий час служив разом з корнетом 1-Сумського гусарського полка Оболенським. Після Одеси їх шляхи Розійшлися- Галич рушає до Сибіру й бореться з більшовиками під командуванням Колчака, а Оболенський разом з Денікіним пройшов Дон дійшов до Криму, де прийнявши під командування рештки свого ескадрону гине у 1920-му. Після закінчення громадянської війни Галич опиняється в Китаї, потім переїзджає до Латвії, де працює інструктором у війському училищі в Ризі, та займається літературною діяльністю. В цей час, певно, й з'являється його "Поручик Голіцин", написаний на музику романсу "Избушка".
Романс "Избушка" був популярний у білоемігрантському середовищі, і знайома мелодія вгадується вже з першого акорду:
Після приходу більшовиків до країн Балтії, Гончаренка у 1940 році арештовує НКВС, під час однієї з перерв між допитами він накладає на себе руки.
Українська версія створення романсу не відкидає авторство Гочаренка-Галича, але стверджує, що він написав романса на слова українського повтанця Миколи Матоли. Це фігурує у багатьох джерелах, навіть у вікі:
Цитата
Гео́ргій Іва́нович Гончаре́нко (літературний псевдонім Ю́рій Га́лич) (народився 10 червня 1877 у Варшаві — помер 12 січня 1940 в Ризі) — російський і український воєначальник, генерал-майор Генштабу, публіцист, поет і прозаїк. Автор мелодії і слів романсу «Мій друже Ковалю» на текст Миколи Матоли.
Тобто: Галич, який помер у 1940 році! написав романса на слова повстанця Матоли, який народився через 12 років після його смерті, у 1952-му!!!
У Ризі й зараз є його могила з датою смерті 12.12.1940:
Не будемо піддавати сумніву авторство слів "Друже ковалю", яке належить Матолі (правда, до повстанської боротьби він не мав жодного відношення, а був українським радянським письменником, який переклав українською текст "Поручика Голіцина"). Але, якщо говорити, що росіяни вкрали українську пісню, то тут все таки ситуація навпаки.
П.С. Стосовно "Білих айстр"- автори статті теж не виклали одну деталь. Згадали, що пісня була опублікована 1961-го року у збірці "Українські народні романси"з передмовою Леопольда Ященка, у якій Ященко говорить про час написання.
Не буду зараз наводити того текста, бо тоді доведеться впритул підійти до історії "Щедрика", а чи готові українці визнати той факт, що Леонтович не був його автором?
Сообщение отредактировал PAN: 03 января 2019 - 21:47
Wer mit Ungeheuern kämpft, mag zusehn, dass er nicht dabei zum Ungeheuer wird.