Неодноразово я звертався до оточуючих, спробую ще тут запитати.
Колись на якусь річницю смерті Валерія Лобановського трапилась мені в газеті стаття з інтерв'ю з гравцем чи то московського, чи то леніградського футбольного клубу, який увійшов до збірної СРСР, коли головним тренером був Валерій Васильович. Футболіст ділився спогадами про роботу в збірній, і поділився епізодом, який його надзвичайно приголомшив. Спробую коротенько передати суть.
Методику тренувань спортсменів не згадуватиму, бо епізод стосується саме таланту тренерського (чи режисерського, якщо вважати гравців - акторами, а тренера - деміургом).
Після прибуття на базу збірної, цього гравця, як і всю команду по черзі, запроували на бесіду у тренерський штаб. Після питань ознайомчого характеру, перейшли до справи. Почався буквально допит - гравець не очікував, що від нього чекають
змістовних відповідей на питання. Після цієї бесіди гравець відчував, ніби по ньому проїхали катком, таке було навантаження.
А питання були такі: - такої-то дати ви грали з командою такою-то, що ви скажете за Такого-сь, Такого-сь, і Такого-сь? І за команду в цілому? Тобто з нього витягували інформацію буквально з підсвідомості, навіть такі дрібниці пригадав, на які ніколи б не звернув уваги. І це був не просто допит, а повне збирання наявної у гравця інформації по супернику. І всі відповіді записувались, робились якісь нотатки, що потребувало доуточнення. На комісії було багато присутніх, всі приймали участь в діалозі, іноді В.В.Л. комусь кивав, когось спонуковував додати запитань та інше.
Для гравця з РРСФР це було сильно дивним. Треба сказати, що цей гравець в своєму клубі був форвардом, а у збірну його призначили у захист.
Ще було таких брифінгів, але перший запам'ятався йому найбільше.
А потім була постановка завдань безпосередньо перед черговою грою.
Гравця вислухали про його готовність. Медики і психологи озвучили свої висновки і рекомендації на гру. Тренери озвучили низку тактичних завдань, які перед ними стоятимуть.
Серед них - завдання, яке Гравець запам'ятав, але сильно на нього уваги не звернув, бо воно йому здалось дивним. Завдання звучало приблизно так (навожу так, як я запам'ятав на рівні асоціацій): якщо м'яч прийде тобі у ліву ногу, коли ти будеш спиною до синьої трибуни, праворуч від тебе буде Наш-Гравець-Три, а Їх-Гравець-Один буде в тебе перед очима, а Їх-Гравець-Два набігатиме на тебе зліва, то вибивай м'яч через голову Їх-Гравець-Один, і чимдуж біжи правим флангом до Їх воріт, за серединою поля візьмеш м'яч, і заб'єш у ворота.
Подивувася Гравець цьому завданню, та й забув.
Аж тут і гра. Грають-грають, піт проливають. В один з моментів летить м'яч гравцеві в ліву ногу... Відчуття дежа-вю... Пригадав особливе завдання... Ситуація така, як її описували... Перекидає м'яч через суперника, виходить на правий фланг, біжить... А про себе думає - а чи нормальний я? Покинув свій лівий фланг, вештаюся правим, біжу вперед замість захисту свої воріт... І тут за серединою поля його знаходить м'яч, тепер все в його
руках ногах, обігрує голкіпера, і забиває м'яч у ворота! Гол! Ура! Ля-ля-тополя! ВИЙШЛО!!!!
А після гри, коли ущухли емоції, коли зміг розібратися в події, до нього дійшло - він просто виконав задумку Тренера. Деміурга. Рівно так, як було йому сказано. Але. Він зрозумів, що для того, він зміг пройти правим флангом, і очікувати на передачу, хтось отримав завдання "на праву ногу". Теж, можливо, здивувався. Але виконав задумку тренера, яка дала змогу забити гол. І запідозрив він всіх гравців, що вони теж отримали завдання від Тренера.
А ще здивувався від догадки, що тренер запланував всю гру. І він, гравець у збірній, лише пішак (кінь, тур, слон) у грі, яка розгорнулась на футбольнім полі.
Отже, буду вдячний, якщо хтось знає, де знайти це інтерв'ю.
Але до чого це я?
Вихід на трибуну Майдана Вови Лихоноженка дуже нагадує цей прохід правим флангом.
Сотник Майдана (цікаво, його обрали люди, чи хтось призначив). Який має бути серед людей, опиняється біля трибуни. Ладно, нехай буде нарада, чи постановка завдань сотням - неважливо. До трибуни, кажуть, кого завгодно не пускали. Тільки своїх - записних опозиціонерів. Тим більш під мікрофон. А тут виходить нікому невідомий сотник. І говорить промову. З досвідом весільного фотографа і тамади авжеж можна навчитись правильно робити наголоси на словах. І тримати правильні паузи між фразами. А змістом промови виявилось - ультиматум опозиції. Ото опозиція прифонарєла від тостуючого!?
Оце так допустили до мікрофона... Оце так прохід!...
А ХТО Ж ТУТ ДЕМІУРГ?!
ЧИ ТРЕНЕР?!
Ультиматум командира сотни Майдана Владимира Парасюка
Сусідня федерація не переживе другого терміну президентства Порошенка.