Державний герб України
359/12282/13-а
2-а/359/31/2014
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2014 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Кабанячого Ю.В.,
при секретарі Тоцькій К.О.
за участю позивача ОСОБА_1,
відповідача Одинак С.Г.
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до інспектора ДПС взводу ДПС ДАІ ЗС ст. пр-ка міліції Одинак Сергія Григоровича, про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
12.12.2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, яким просить суд, визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії АА № 2679185 від 01.12.2012 року складною відповідачем.
В обґрунтування позову позивач в судовому засіданні пояснив, що постановою відповідача від 01.12.2013 року, його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 425грн.
Відповідно до вищевказаної постанови, 01.12.2013 року о 10:30 годині, він керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався на 31-му км а/д Київ-Харків за межами населеного пункту з не увімкненим ближнім світлом фар або денними ходовими вогнями. Позивач вважає, що при розгляді протоколу інспектором не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, передбачену ч.2 ст. 122 КУпАП, що у свою чергу ставить під сумнів законність винесення цієї постанови та стягнення з позивача адміністративного стягнення. Крім того, при складенні постанови інспектором ДАІ не наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки його фіксація була здійснена за допомогою побутової відеокамери, а не спеціального технічного засобу. Під час складання протоколу та винесення постанови, відповідач не роз'яснив йому права передбачені ст.268 КУпАП, а також позбав його права на кваліфіковану юридичну допомогу.
В судовому засіданні позивач зауважив, що ч.2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку. Вважає, що інспектор невірно кваліфікував його дії та помилково притягнув позивача до відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, а не за ст. 125 КУпАП. За таких обставин він вважає, що постанова складена відносно нього є незаконною, а тому підлягає скасуванню, провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України, про адміністративні правопорушення відносно нього закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідач інспектор ДПС взводу ДПС ДАІ ЗС ст. пр-к міліції Одинак С.Г. в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що за порушення п. 9.8 ПДР України, відносно позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 425грн. При складені протоколу та постанови в справі про адміністративне правопорушення позивачу були роз'яснені його права та обов'язки.
Копія протоколу та постанови про адміністративне правопорушення були видані позивачу, про що останній розписався. Крім того зазначив, що посилання позивача на те, що фіксація правопорушення було здійснено за допомогою неналежного технічного засобу є необґрунтованим, оскільки цифрова камера за допомогою якої велась фіксація порушення правил дорожнього руху не являється вимірюючим пристроєм і не потребує сертифікації. Таким чином вважає, що його дії були правомірними.
Суд заслухавши пояснення сторін по справі, дослідив, оцінив та проаналізував всі зібрані у справі докази у їх сукупності і дійшов до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно ч.1,3 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до положень ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щододоказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що згідно постанови серії АА № 2679185 від 01.12.2012 року ОСОБА_1 за порушення п.9.8 ПДР України був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень (а.с.5)
Відповідно до п.9.1 (г) Правил дорожнього руху України попереджувальними сигналами є увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби.
Згідно п.п. 9.8 Правил дорожнього руху України, під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене з 01 жовтня по 01 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами, повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Відповідно до вимог ст. 122 ч.2 КУпАП, адміністративна відповідальність настає у разі порушення водіями транспортних засобів правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку та інш.
У постанові в справі про адміністративне правопорушення серії АА № 2679185 від 01.12.2012 року, зазначено, що ОСОБА_1 01.12.2013 року о 10:30 годині, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався на 31-му км а/д Київ-Харків за межами населеного пункту з не увімкненим ближнім світлом фар або денними ходовими вогнями, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч.2 КУпАП.
Денні ходові вогні (ДХО), це зовнішні світлові прилади. З точки зору ПДР вони є попереджувальним сигналом. Вимоги до його ввімкнення містяться в розділі 9 ПДР «Попереджувальні сигнали», а не в розділі 19 ПДР «Користування зовнішніми світловими приладами».
Отже, користування зовнішніми освітлювальними приладами регулюється розділом 19 ПДР, а користування попереджувальними сигналами розділом 9 ПДР. Таким чином, за не ввімкнений за межами населеного пункту з 01 жовтня до 01 травня денний ходовий вогонь або ближнє світло настає відповідальність за ст.125 КУпАП.
З огляду на це суд вважає, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, оскільки, як зазначено у постанові та поясненнях ОСОБА_1, останній під час зупинки інспектором вже рухався по автодорозі, а в розумінні ч.2 ст.122 КУпАП України, відповідальність настає у разі порушення водіями транспортних засобів правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, що передбачено п.п.9.2 9.7 Правил дорожнього руху України.
Згідно з ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на встановленні обставини та визначенні відповідно до них правовідносини, суд приходить до висновку, що задоволення позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 11, 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адімінстративний позов ОСОБА_3 до інспектора ДПС взводу ДПС ДАІ ЗС ст.пр-ка міліції Одинак Сергія Григоровича, про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серія АА № 2679185 від 01.12.2013 року складену інспектором ДПС взводу ДПС ДАІ ЗС ст. пр-ком. міліції Одинаком С.Г. про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, провадження у справі закрити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Бориспільського
міськрайонного суду Ю.В. Кабанячий