Тымнеро (01 октября 2017 - 21:26) писал:
Я чота нипонял... Лишний нолик?
Батьки давнього приятеля, ось уже років з десять, як здали свою міську квартиру, купили будинок в селі і живуть собі на свіжому повітрі. Все б нічого, але транспорту там ніякого немає, взагалі ніякого, лише велосипед і пішки. Страждали старі, страждали, аж поки не виповнилося матері 70. І ось за такої урочистої нагоди, всі троє дітей зібралися, затягли паски, влізли в кредит і купили батькам новеньку Ниву. Щастя батьків не знало берегів. Батько щодня намивав машину, матір пошила квітчасті чохли, щоб на сто років вистачило, навіть сусіди були раді, адже і вони частенько «падали на хвіст», коли Нива їхала до райцентру за продуктами.
Одного разу теплої літньої ночі, повз будинок проходило двоє тридцятирічних бовдурів. Дискотека скінчилася, горілка теж, незабаром світанок, а до свого села пиляти ще дев'ять нудних кілометрів. Тут-то бовдури і помітили у дворі біленьку Ниву. Перелізли через паркан, автівка виявилася відкритою і навіть ключ стирчав у замку запалювання. (А чого господарям боятися? Ворота у дворі надійні, замок ще серйозніший, та й в машині нічого цінного немає). Але у лихих хлопців сп'яну народився відмінний план: "Заводимо, газу, зносимо ворота, як індійських фільмах, десять хвилин і ми вже вдома". Сказано-зроблено. Ба-бах !!! Лише ворота не піддалися. Накренилися трохи, тріснули, але вистояли. На гуркіт вискочив дід в трусах і з ліхтариком. Незадоволені бовдури виматюкалися, виповзли з автівки, видерлися на її дах, звідти на похилені ворота і не прощаючись розчинилися в ночі.
Наступного дня було подано детальну заяву до поліції, бешкетників швидко знайшли. А через три дні до потерпілих прибула урочиста делегація ходоків: дві бабусі, дві тітоньки і кілька дітей розсипом. Ходоки подивилися на сумну однооку Ниву, привіталися з господарями і тут почалася суміш М.В. Гоголя з М.М. Зощенком:
- Господарі, ми до вас прийшли просити за своїх нещасних дітей, чоловіків і батьків. Не губіть ви наші сім'ї, заберіть заяву з міліції. Наші, звичайно ж телепні, годі й казати, але ж вони раніше судимі і тепер "условкой" вже не відбудуться. Їм через таку дурницю можуть запросто по два роки впаяти. Хто діток буде годувати? Як їх дружини без чоловіків? Подумайте. Заберіть заяву. Адже вони не вбили нікого, не зарізали. Адже так? Ви люди, по всьому видно, нормальні, у вас у самих діти є, так що заберіть.
- В принципі, ми люди незлопам'ятні і не кровожерливі, все розуміємо. Сідати у буцегарню через фару, капот та радіатор ... Та не дай Бог. Звичайно ж, заберемо, не звірі ж. Що зможу, я відремонтую сам, щоби дешевше стало, але все інше потягне рівно на п'ятнадцять тисяч, я дізнавався і підраховував, можу показати у мене тут на папірці. Там все: капот, крило, фарбування, фара, радіатор... Ну і так, по дріб'язку. Наживатися, як бачите, не хочу, і так по Божому прошу. Добре, хоч колір не "металік", а то б під двадцятку вийшло.
Ходоки переглянулися, задумалися і після деякої паузи відповіли:
- Ми до вас зі своєю бідою, як до людей прийшли, а ви... Начебто й життя прожили, а думаєте лише про гроші. Все гроші, гроші, гроші. Тут вирішується доля людей. Л-ю-д-е-й! А ви про гроші і свої машини. Дивно просто.
- Але нам же потрібно її відремонтувати. Ваші ж хлопці наробили лиха.
- Так, вони недобре вчинили і дуже каються, і вибачаються, але давайте вирішувати спочатку важливі справи - швидше заберіть заяву, а вже потім будете про машину свою думати, йди вона зовсім. Що машина? Гівна шматок, залізяка. А тут живі люди. Ну як вам не соромно? Ви що не переймалися б за ваших дітей, якщо б вони на волосок від в'язниці були? Бачите, ви вже і малюків до сліз довели.
- Ну як же не переживали би? Кістьми би лягли, але грошей зібрали би, щоб справу зам'яти.
- Ну ось, знову - гроші. Я таких жадібних людей ще не бачила. Ви вже не молоді, а не розумієте того, що не в грошах щастя. З собою гроші в могилу не прихопиш. Хочете, на коліна встанемо?
- Та при чому тут коліна? Чому ми за свої гроші повинні ремонтувати машину - це ж ваші хлопці натворилиі.
- Знову ви про гроші! Досить! Більше не говоріть про гроші і про ремонти! Противно слухати!
- Але ж нам потрібен ремонт.
- Ви що, знущаєтесь!? Вас же, здається, прохали!
Гоголь з Зощенко тривали ще години півтори, в кінці кінців трагічні ходоки так і пішли ні з чим. Незабаром відбувся суд і бовдури сіли на три і три з половиною роки... ©