До Центрального районного суду
м.Миколаєва
вул. Потьомкинська, 49
Позивач:
гр. XXXXXXXXXXXXXXXXXXXXX
ХХ.ХХ.ХХХХ р.н.
що мешкає : вул.XXXXXXXX, ХХ, кв.ХХ,
5400X , м. Миколаїв
д.т.: XХ-ХX-ХX моб.: (ХХХ)XXX-ХХ-ХХ
Відповідач:
УДАІ УМВС України
В Миколаївській області
вул. Новозаводська, 1 “Б”
ПОЗОВНА ЗАЯВА
(у справі за адміністративним позовом).
Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст..288 ч.3 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівненого до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
15 вересня 2009р. посадовою (службовою) особою відповідача – інспектором ДПС Коблевської роти ДПС УДАІ ст. сержантом міліції ХХХХХ Х.Х. cкладено протокол ВЕ ХХХХХХ та винесено постанову
ВЕ № ХХХХХ у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КпАП України, щодо мене.
По суті цієї справи хочу заявити, що я є свідомим і законослухняним громадянином, не порушував ПДР та не проїзжав перехрестя на заборонний сигнал світлофора.15 вересня 2009р., близько 15:25 я рухався на автоГАЗ 33021 д/з ВС ХХХХХ АО по пр. Г. Сталінграду трохи позаду, великовантажного автомобіля (фури) у тому ж ряду, при під'їзді до перехрестя, на свілофорі було ввімкнено зелений - дозволяючий сигнал, який навіть не почав мігати, зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух, тому ніяких вимог ПДР щодо зупинки свого авто перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) чи знаку 5.62 я не порушував. Побачивши наряд ДПС водій фури при виїзді з перехрестя зменшив швидкість, я також був вимушений зменшити швидкість руху, вважаю, що про в'їздна перехрестя на заборонний (червоний) сигнал світлофора у цьому разі не може йти мови.
Після зупинки мого авто посадовою (службовою) особою відповідача – інспектором ДПС Коблевської роти ДПС УДАІ ст. сержантом міліції ХХХХХ Х.Х. мене було звинувачено у порушенні ПДР- “проїзді перехрестя на червоний сигнал світлофора”, я не погодився і заявив інспектору, що в'їхав на перехрестя на зелений сигнал світлофора і діяв у відповідності до п.16.8 ПДР, який не тільки дозволяє, а зобов’язує водія, який виїхав на перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора, продовжити рух у вказаному напрямку, незалежно від сигналу світлофора на виїзді, та п.8.11 ПДР, який дозволяє водієві, який не може при зміні сигналу світлофора зупинити транспортний засіб у вказаному ПДР місці, не вдаючись до екстреного гальмування, продовжувати рух за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. Тобто фактично я діяв правомірно, і у моїх діях взагалі не було порушень вимог ПДР. Мої заперечення, розлютили співробітника ДАІ і їх не було взято до уваги при складанні протоколу та винесені постанови.
Вказаний протокол не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав:
Опис порушення у протоколі “15.09.2009 о 15:25керував автомобілем ГАЗ 33021 д/з ВС ХХХХ АО по пр. Г. Сталінграда у м. Миколаєві в'їхав на перехрестя пров. Парусний на заборонений червоний сигнал світлофора при цому не зупинився біля дорожного знаку 5.62 та дорожної розмітки 1.12 або перед світлофором так щоб бачити його сигнали чим порушив вимоги п.16.3”не співпадає з вказаним пунктом порушення ПДР 16.3 У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13 (див. додаток 2) ( 306а-2001-п ), світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів. Фактично мене було звинувачено у проїзді перехрестя на червоне світло, а це є порушенням пункту 8.7.3 ПДР е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух, чи п 8.10. У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія) (див.
додаток 2), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки" (див. додаток 1) ( 306а-2001-п ), якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів, тобто інспектор не вірно кваліфікував “порушення” ПДР і склав довільну компіляцію кількох пунктів ПДР, що є неприпустимим.Доказів того, що я проїхав перехрестя на заборонний сигнал світлофора, співробітником ДАІ, яким складено адмінпротокол, не наведено. Сам він знаходився на значній відстані за перехрестям, і поле його зору було обмежено фурою, що рухалась попереду мого авто, принаймні він не міг точно встановити момент перетинання моїм авто межі перехрестя (стоп-лінії) відповідно до увімкненого у цей момент сигналу світлофору внаслідок обмеженого кута оглядовості з того місця, де він знаходився.
Таким чином ніяких доказів мого порушення надано не було, фото-відео зйомка на місці подій не проводилась, свідки відсутні, незважаючи на це, інспектором ДПС Коблевської роти ДПС УДАІ ст. сержантом міліції ХХХХХ Х.Х. було складено адміністративний протокол і винесено постанову без достатньої доказової бази, що грубо порушує посадове розпорядження Міністерства Внутрішніх справ від 21.05.2009 № 466: а саме п.1.6.: „Виключити випадки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР (фото-, відеоматеріалів, показів свідків тощо)”.
При складанні протоколу мені не були роз'яснені мої права та обов'язки передбачені ст. 63 Конституції України, ст.268 КУпАП. Окрім наведеного, слід зазначити, що час від зупинки до початку розгляду справи і винесення інспектором постанови склав згідно часу зазначеному в протоколі 5 хвилин, зрозуміло, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання мені часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує мої права, передбачені ст.268 КУпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до ст.280 КУпАП. За таких умов мої права при такому розгляді справи грубо порушено.
Ст. 62.ч3. Конституції України говорить, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В данному ж випадку, докази скоєння адміністративного порушення зовсім відсутні.
З огляду на викладене вважаю, що дії працівника відповідача були незаконними.
До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.
За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст..4, 6 КАС України, стст.287, 288 КУпАП України,
ПРОШУ:
1.Викликати у судове засідання по справі, належно повідомивши про дату, мене та представника відповідача;
2.Зазначені протокол ВЕ ХХХХХХ та постанову ВЕ № ХХХХХ у справі про адмніністративне правопорушення визнати недійсними та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.2
3.Зобов'язати відповідача видалити з відповідної бази даних запис про здійснення мною правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП України від 15 вересня 2009р.
Додатки:
1.Копія протоколу по справі про адміністративне правопорушення 3 екз.
2.Копія постанови по справі про адміністративне правопорушення 3 екз.
3.Копія квитанції про сплату судового збору 3 екз.
17 вересня 2009р.
________________________ В.С. XXXXXX
(Підпис)
Розпорядження Міністерства Внутрішніх справ від 21.05.2009 № 466 на цей час скасовано.