Вчера очередной раз пересеклись наши пути-дороги.
Знаю я эту бригаду мошенников-ромов уже шестой год – первый раз столкнулся с ними ещё ранней весной 2004 года. Они остановили автомобили и Аллахом клялись, что они болгарские туристы, и их ободрали гаишники, и срочно надо денег на заправку, и они готовы жертвовать чуть ли фамильной драгоценностью – золотым кольцом на 16 грамм (естественно, гайка с пробой золота). Месяца полтора назад я с ними столкнулся в Межевском районе Днепропетровской области, тогда они проявили агрессию, поскольку место было несколько безлюдным.
Сегодня я сразу начал фотографировать и набрал “102″. Фигуранты меня узнали, и начали сматываться. Одновременно я позвонил (как и каждый раз) на 102 и продиктовал дежурному номера автомобилей, объяснил ситуацию. Через минут 15 позвонили с Ясиноватского поста ГАИ и спросили, куда они уехали, и где их искать…
Я сразу понял, что искать их никто не будет, и поэтому на обратном пути остановился на посту пообщаться… Действительно, ребятам надо выполнять план по постановам, никто не собирался раскрывать и предотвращать преступления…
Глядя на этот бедлам можно только догадываться, что эта группа натворила за ГОДЫ своей преступной деятельности.
В очередной раз отправлю заявление:
ЗАЯВА
30 червня 2010 року о 12:00 я рухався шляхом Донецьк – Костянтинівка на автомобілі та на зупинці «Красногорівка» побачив три автомобілі, що були приткнуті один до одного та людей, що зупиняли автомобілі. Я неодноразово вже спілкувався з цими людьми на шляхах Донецької та Дніпропетровської області. Це – цигани, що займаються шахрайством. Вони представляються або болгарами, або арабами, або ще якимось туристами, яких «міліціонери обікрали на посту ДАІ» та їм потрібні кошти на заправку, й вони готові віддати за 500 гривень золоту печатку, в якій 16 грам золота. Насправді то підробка, яку обмінюють на гроші довірливі водії, деякі не купують, а просто дають 20-100 гривень, бо вважають, що дійсно громадяни-іноземці попали в біду в Україні. На цей раз циган, що підбіг до машини, представився арабом туристом й запропонував купити «золото» майже задарма, та коли на його пропозицію я на циганській мові відповів, що грошей нема, він здивувався й повідомив, що циганську розуміє, а коли я сказав, що минулого разу він називав себе «Ахметом», він від мене пішов, подавши іншим знак, від якого всі цигани стали збігатися до автомобілів. Я вже дістав фотоапарат й почав фотографування й одночасно зателефонував на «102», де на диво швидко відповіли і я по телефону продиктував для запису номери автомобілів, марки й кольори. Цигани заважали фотографувати й швидко сіли в машини та поїхали, розвернувшись в напрямку Донецька.
Останні шість років я постійно бачу цих шахраїв на дорогах донецької та Дніпропетровської області, кожного разу вступаю з ними конфлікт і одразу телефоную за номером «102», але жодного разу міліція не прийняла заходів по припиненню діяльності цієї злочинної групи.
У травні 2010 року я з цими циганами вступив у конфлікт, коли вони хотіли «кинути» водія Волги у Межівському районі Дніпропетровської області, якого я попередив про те, що його обманюють. Там, за відсутності сторонніх людей, цигани проявили агресивність та погрожували мені, якщо я буду їм ще заважати.
У 2005 році я вже звертався з аналогічною заявою до начальника УМВС України в Донецькій області, але відповіді на неї так і не отримав.
Враховуючи вищенаведене ПРОШУ:
- прийняти заходи по затриманню та притягненню до відповідальності групи громадян, що скоюють злочини на дорогах України вже понад 5 років!
Додатки: фотографії з місця події.
